Псалом 103
1 Благослови, душе моя, Господа!
Господи, Боже мій, Ти звеличився,
зодягнувся у славу й велич.
2 Він огортається світлом, немов шатами;
розстилає небеса, як покривало;
3 закладає на водах основи Своїх вишніх світлиць.
Він робить хмари Своєю колісницею,
крокує на крилах вітру.
4 Він робить Своїми посланцями вітри,
Своїми слугами – полум’я вогню.
5 Він заклав землю на її основах,
тому не похитнеться вона повік-віків!
6 Ти вкрив її безоднею, мов одягом,
на горах стояли води,
7 та від грізного крику Твого побігли вони,
від голосу грому Твого пустилися навтіки.
8 Піднялися були в гори вони
та спустилися в долини,
до місця, яке Ти влаштував для них.
9 Ти поклав межу, яку вони не перейдуть,
не вкриють вони знову землі.
10 Ти посилаєш води джерела в річища,
між горами течуть вони,
11 напувають усіх звірів польових;
там втамовують свою спрагу дикі віслюки.
12 При водах тих живуть птахи небесні,
з-поміж гілля подають голос.
13 Він напуває гори з вишніх світлиць Своїх.
Від плоду діянь Твоїх насичується земля.
14 Ти вирощуєш траву для худоби
й збіжжя для потреб людини,
щоб вивести їжу із землі,
15 і вино, що серце людське веселить,
щоб сяяло обличчя від олії
і хлібом зміцнилося серце людини.
16 Насичуються дерева Господні,
кедри ліванські, які Він насадив.
17 Там птахи в’ють гнізда,
домівка лелеки – на кипарисах.
18 Високі гори диким козлам належать,
скелі – притулок даманів.
19 Він створив місяць, щоб час визначати;
сонце знає, коли йому заходити.
20 Ти наводиш темряву, і настає ніч,
коли рухаються всі звірі лісові.
21 Молоді леви ричать за здобиччю,
просячи собі у Бога їжу.
22 Сходить сонце – вони збираються разом
і лягають у своє лігво.
23 Людина виходить на свою працю
й на роботу свою аж до вечора.
24 Які численні діяння Твої, Господи!
Усе Ти мудро створив;
земля наповнена створіннями Твоїми.
25 Ось море велике й просторе,
там живина кишить без ліку,
живі істоти – малі й великі.
26 Там ходять кораблі,
там цей Левіятан, якого Ти створив, щоб бавився він у морі.
27 Усі вони очікують від Тебе,
що Ти даси їм їжу своєчасно.
28 Ти даєш їм – вони приймають,
відкриваєш руку Твою – насичуються благом.
29 Сховаєш обличчя Своє –
вони бентежаться.
Забираєш дух їхній – гинуть
і повертаються в порох земний.
30 Пошлеш духа Свого –
вони створюються,
і Ти оновлюєш обличчя землі.
31 Нехай буде слава Господня навіки,
нехай радіє Господь діянням Своїм!
32 Він погляне на землю, і вона затремтить;
торкнеться до гір, і вони задимлять.
33 Я співатиму Господевіусе життя моє;
співатиму Богові моєму, поки існую.
34 Нехай буде приємним Йому мій роздум:
я радітиму в Господі.
35 Нехай згинуть грішники із землі
й нечестивих більше не буде.
Благослови, душе моя, Господа!
Алілуя!