Псалом 138
1 Керівнику хору. Псалом Давидів.
Господи, Ти дослідив мене
й знаєш.
2 Сідаю я чи встаю – Ти знаєш;
Ти розумієш думки мої здалека.
3 Ти спостерігаєш за мандрівкою моєю й відпочинком,
і всі шляхи мої Тобі досконало відомі.
4 Ще немає слова на язиці у мене,
а Ти, Господи, уже знаєш його досконало.
5 Ти оточив мене ззаду й спереду
і поклав долоню Свою на мене.
6 Дивне для мене знання Твоє,
піднесене, не можу його осягнути.
7 Куди піти я можу від Духа Твого?
Куди втечу від обличчя Твого?
8 Якщо зійду на небеса – Ти там;
чи в царстві смерті влаштую собі ложе – і там Ти!
9 Чи піднесусь на крилах досвітньої зорі,
чи поселюся на краю моря –
10 навіть там рука Твоя поведе мене,
триматиме мене правиця Твоя.
11 А якщо скажу: «Напевно, темрява сховає мене
і ніччю стане світло навколо мене»,
12 то навіть темрява не буде темною для Тебе,
і ніч буде сяяти, немов день:
темрява як світло для Тебе.
13 Адже Ти створив нутрощі мої,
зіткав мене в утробі моєї матері.
14 Буду славити Тебе за те,
що дивовижно й чудово створений я.
Дивні діяння Твої,
і душа моя добре це знає!
15 Не були приховані від Тебе мої кості,
коли я був створений у таємниці,
витканий у глибинах землі.
16 Твої очі бачили мій зародок,
і в книзі Твоїй були записані всі дні, призначені для мене,
коли жодного з них ще не було.
17 Які ж дорогі для мене думки Твої, Боже!
Яка ж величезна кількість їх!
18 Почну лічити їх –
вони численніші, ніж пісок.
Коли прокидаюся, я все ще з Тобою.
19 О Боже, якби Ти знищив нечестивого!
Віддаліться від мене, кровожерні!
20 Вони говорять про Тебе з лукавством,
супротивники Твої підносяться марно.
21 Як же не зненавидіти мені тих,
хто ненавидить Тебе, Господи?
Як не обридитися мені тими, хто повстає проти Тебе?
22 Ненавиджу їх повною ненавистю,
вони стали мені ворогами.
23 Досліди мене, Боже, і пізнай моє серце;
випробуй мене і пізнай тривожні думки мої.
24 І подивися, чи не на хибній я дорозі,
і поведи мене шляхом вічності.