Псалом 2
1 Чому бентежаться народи
і племена задумують марне?
2 Повстають царі землі,
і можновладці гуртуються разом
проти Господа
й проти Його Помазанця.
3 «Розірвемо їхні кайдани, – кажуть вони, –
скинемо їхні пута!»
4 Той, Хто сидить на небесах, сміється,
Володар глузує з них.
5 Тоді Він промовить до них у гніві Своєму
і полум’ям люті Своєї настрашить їх:
6 «Ось Я поставив царя Мого
над Сіоном, Моєю святою горою».
7 Сповіщу-но я постанову Господню:
Він промовив до мене: «Ти Мій Син,
Я сьогодні породив Тебе.
8 Проси в Мене –
і Я дам Тобі народи у спадок,
і володіння Твоє – аж до країв землі.
9 Ти уразиш їх жезлом залізним,
як посуд, виріб гончаря, розіб’єш їх».
10 Отже, царі, схаменіться,
отямтеся, судді землі!
11 Служіть Господеві зі страхом
і радійте з тремтінням.
12 Цілуйте Сина,
щоб Він не розгнівався
і щоб ви не загинули на своєму шляху,
бо гнів Його спалахне вмить.
Блаженні ті, хто на Нього надію покладає!