Псалом 68
1 Керівнику хору. На мотив «Лілея». Псалом Давидів.
2 Врятуй мене, Боже,
бо води дійшли аж до шиї!
3 Я загруз у глибокій трясовині
й не маю опори;
увійшов у глибокі води,
вируючий потік накрив мене.
4 Я виснажився від крику, моє горло палає.
Очі мої вичерпалися від сліз, виглядаючи мого Бога.
5 Ненависників моїх стало більше,
ніж волосся на моїй голові.
Численними стали вороги мої,
що хочуть знищити мене безпідставно:
те, чого я не забирав у них,
усе ж мушу повернути.
6 Боже, ти знаєш мою нерозсудливість,
і провина моя не прихована від Тебе.
7 Нехай же не будуть через мене засоромлені ті,
хто на Тебе, Владико, Господи воїнств, покладає надію.
Нехай не будуть принижені через мене ті,
хто шукає Тебе, Боже Ізраїля!
8 Адже заради Тебе я несу ганьбу,
і безчестя вкрило моє обличчя.
9 Вигнанцем став я для братів моїх
і чужинцем для синів моєї матері;
10 бо ревність до Дому Твого з’їдає мене,
і образи тих, хто ганьбить Тебе, впали на мене.
11 Коли душа моя плакала постячись,
то на ганьбу мені це обернулося.
12 Коли вдягав на себе лахміття,
я став для них приказкою глузливою.
13 Пересуджують мене ті, хто сидить біля воріт,
і наспівують про мене ті, що п’ють міцний напій.
14 А я молюся до Тебе, Господи,
у сприятливий час.
Боже, за великою милістю Своєю дай мені відповідь,
заради вірності обіцяному Тобою спасінню.
15 Визволи мене з багнюки –
нехай я не загрузну,
але врятуюся від ненависників моїх
і від водних глибин!
16 Нехай не накриє мене бурхливий водний потік,
і не поглине мене трясовина,
і провалля не зімкне наді мною своєї пащі.
17 Дай мені відповідь, Господи, бо добра милість Твоя;
повернися до мене з усією щедрістю милосердя Твого.
18 Не ховай обличчя Свого від раба Твого,
бо тісно мені.
Поспіши відповісти мені!
19 Наблизься до душі моєї, визволи її;
відкупи її заради ворогів моїх.
20 Ти знаєш, наскільки вкритий я
ганьбою, соромом і безчестям –
перед Тобою всі супротивники мої.
21 Ганьба розбила моє серце, і я розчавлений.
Мав надію уникнути гніту, та не вдається,
сподівався на втіху, та не знайшов її.
22 Але дали мені замість втішної їжі жовч;
і під час спраги моєї напоїли мене оцтом.
23 Нехай трапеза їхня стане для них пасткою,
а їхній добробут – тенетами.
24 Нехай потемніють їхні очі, щоб не бачили,
а їхні стегна завжди тремтять.
25 Вилий на них Свій гнів,
і лють обличчя Твого нехай впаде на них.
26 Нехай будуть спустошені поселення їхні;
у шатрах їхніх нехай не буде мешканця.
27 Адже вони переслідують тих, кого Ти вразив,
і про муки поранених Тобою розповідають.
28 Додай же і цей гріх до їхніх гріхів,
і нехай не увійдуть вони до праведності Твоєї.
29 Нехай вони викреслені будуть із книги життя
і не будуть записані разом із праведниками.
30 Я ж пригнічений і сповнений болю –
нехай Твій порятунок, Боже, підніме мене!
31 Я прославлю ім’я Бога піснею
і величатиму Його подякою.
32 Це буде приємніше Господеві, ніж віл,
ніж молодий бичок із рогами й роздвоєними копитами.
33 Побачать пригнічені й зрадіють –
ви, що Бога шукаєте, нехай серця ваші оживуть!
34 Бо прислухається до бідних Господь
і в’язнів Своїх не цурається.
35 Нехай прославляють Його небеса і земля,
моря і все, що роїться в них,
36 бо врятує Бог Сіон
і збудує міста Юди.
І поселяться там, і вспадкують їх,
37 нащадки рабів Його вспадкують їх,
і ті, хто любить ім’я Його, мешкатимуть у них.