Книга 4
89
Пс. 89–105
1 Молитва Мойсея, чоловіка Божого.
2 Владико, Ти був пристановищем нашим
з роду в рід.
3 Перш ніж народилися гори
й Ти утворив землю і всесвіт,
від віку й до віку Ти – Бог.
4 Ти повертаєш людину назад у порох
і кажеш: «Поверніться назад, сини людські!»
5 Адже тисяча років в очах Твоїх,
немов день вчорашній, що минає,
як сторожа вночі.
6 Потоком Ти несеш людей,
немов сон минули вони;
як трава, що вранці сходить,
вранці цвіте й рясніє,
а ввечері в’яне й засихає.
7 Ми щезаємо у гніві Твоєму,
і через лють Твою ми збентежені.
8 Ти поклав наші беззаконня перед Собою,
наші приховані гріхи вивів на світло Твого обличчя.
9 Бо всі дні наші проходять у люті Твоїй;
роки наші згасають, немов стогін.
10 Днів наших – сімдесят років,
а якщо є сила, то вісімдесят років,
і найкраще в них забирає праця й смуток;
вони минають швидко, і ми відлітаємо.
11 Хто знає силу гніву Твого?
Страх перед Тобою, настільки великий,
як і лють Твоя.
12 Навчи нас так лічити дні наші,
щоб ми набули мудре серце.
13 Повернися ж, Господи, доки так буде?
Змилуйся над рабами Твоїми!
14 Насичуй нас милістю Твоєю вранці,
тоді ми веселитися й радіти будемо по всі дні наші.
15 Дай нам порадіти за ті дні, коли Ти упокорював нас,
за ті роки, коли ми бачили лихо.
16 Нехай з’явиться Твоє діло рабам Твоїм,
і велич Твоя – синам їхнім.
17 І нехай перебуватиме прихильність Володаря, Бога нашого, на нас.
Справу рук наших утверди для нас,
справу рук наших зміцни нам.