1 Жона розумна дом свій будує, безумна ж розвалить його своїми руками. 2 Хто ходить правою дорогою, той Господа боїться, чиї ж дороги криві, той про него не дбає. 3 В безумного в устах — бич гординї; мудрих же уста оберігають їх. 4 Де воликів нема, порожні там і ясла; а хороший вроджай від сили волів. 5 Правдливий сьвідок неправди не говорить, а ложний сьвідок наговорить багато неправди. 6 Шукає мудростї безпутний та й не знаходить, а мудрому знаннє легке. 7 Ійди геть від того, хто розуму не має, в кого невидні тобі уста розумні. 8 Мудрість розумного — свою дорогу знати, дурнота ж безумних — збиватись із дороги. 9 Недоумки з гріха сьміються, а між праведними — ласкавість. 10 Журбу душі своєї всяке серце знає, і в радощі його чужому не мішатись. 11 Будинок беззаконних розпадеться, а доброго намет, знай, процьвітати буде. 12 Доволї є шляхів, що нам здаються праві, та конець їх — се дорога до смертї. 13 І при сьміху болить нераз серце, та й кінцем радощів буває смуток. 14 Чоловік із ледачим серцем насититься з поступків своїх, а добрий — зо своїх. 15 Безумний віри йме всякому слову, а розумний вважає на дороги свої. 16 Тямущий злого, знай, опасливо боїться, безумний же буйний і надїєн сам на себе. 17 Чоловік-горячка, буває, що й дурницю зробить, хто ж нарочно чинить зло, — ненависний. 18 Невіжі унаслїдують дурноту, розумні же вквітчаються знаннєм. 19 Ледачі добрим уклоняться низенько, а й безбожні — в воротях праведника. 20 Бідного не любить навіть рідня його, а в богатого повно приятелїв. 21 Грішить, хто ближнїм гордує, а благословен той, хто до вбогого милосердний. 22 Ті помиляються, що задумують зло, любов і віра тим, хто думає про добре. 23 З усякої працї є користь, а з пустого балакання хиба тільки шкода. 24 Вінець мудрих — їх багацтво, а дурощі дурних — дурощами й остануть. 25 Сьвідок правдомовний рятує душі, а льживий тільки багато льжи насплїтає. 26 В Господнїм страсї кріпка надїя; всїм синам своїм він — утечище. 27 Господень страх — се джерело жизнї; він відвертає від западень смертї. 28 Величен царь тодї, як люд великий лїчбою, як же омаль людей — біда князеві. 29 Терпеливий чоловік показує великий розум, а хто на гнїв палкий, виявлює дурноту. 30 Лагідне серце життє для тїла, а зависть зжерає й костї. 31 Хто вбогого тїснить — творця його зневажає, хто ж Бога чтить, бідного спомагає. 32 Безбожний за зло своє буде відкинен, а праведний і при смертї має надїю. 33 У серцї в мудрого мудрість спочиває, та й між неуками дає про себе знати. 34 Праведність підносить у гору народ, а безбожність — сором народів. 35 Ласкавість у царя — до слуги розумного, а гнїв його на такого, що стид йому робить.