1 Нехай він цїлує мене поцїлунком уст своїх! Ласкавість бо твоя над вино солодша. 2 Любими пахощами пахне імя твоє, наче миро розлите, тим то дївицї тебе улюбили. 3 Притягни мене ʼд собі, — ми побіжимо за тобою; царь запровадить мене в палати свої, — будемо захвачуватись і радїте тобою, ласку твою над вино вихваляти; — о, не помилилися тим, що влюбили тебе! 4 Дочки Ерусалимські! я смуглява собі, та гарна, мов ті намети Кедарські, мов килими в Соломона. 5 Ви не дивітесь, що я смуглява, — се сонце мене осмалило: Сини матері моєї погнївались на мене, заставили мене стерегти виноградник, — власного ж виноградника я не стерегла. 6 Зʼясуй же, душі моїй любий: де ти пасеш? де о півднї опочиваєш? чом блукатись менї коло отар товарішів твоїх? 7 Як сього ти не знаєш, найкрасша між женщинами, то йди слїдом за вівцями й паси кізлята твої уз шатер, що пастухи собі понапинали. 8 Ти, моя любо, в мене, мов та кобилиця в колесницї в Фараона, (згорда виступаєш). 9 Прегарні щоки твої в ланцюжках, шия в тебе у коралях; 10 Ланцюжки золоті зробимо тобі з срібними кропками. 11 Доки царь був за столом своїм, видавав нард мій пахощі свої. 12 Милий мій — мов китиця мирри, у мене на грудях, 13 Милий мій у мене — мов гроно кипрове в виноградниках Енгадських. 14 Гарна ти, моя мила, о, яка ти гарна! очі в тебе гулубині. 15 А ти, мій любий — прехороший, уродливий! а постеля наша — мов трава зелена; 16 Крівля домів наших — кедри, криша — кипариси.