1 Дбайте про любов і жадайте духовного, найбільше ж, щоб пророкувати. 2 Бо, хто говорить (чужою) мовою, не людям говорить, а Богу; бо ніхто не чує (слухає) його; а духом він говорить тайне. 3 Хто ж пророкує, людям говорить на збудованнє, і напоминаннє і утішеннє. 4 Хто говорить (чужою) мовою, себе збудовує; а хто пророкує, церкву збудовує. 5 Хочу ж, щоб усі ви говорили мовами, та радніщ, щоб пророкували; більший бо хто пророкує, ніж хто говорить мовами, хиба що й вияснює, щоб церква збудованнє прийняла. 6 Тепер же, браттє, коли прийду до вас, мовами говорячи, то що вам за користь, коли вам не говорити му або одкриттєм, або знаннєм, або пророцтвом, або наукою? 7 Ба й бездушне, що дає голос, чи сопілка, чи гуслі, коли різноти голосу не дає, як розуміти, що виграється в сопілку або в гуслі. 8 Бо коли й сурма невиразний голос дає, то хто готовити меть ся до бою? 9 Так само й ви, коли подасте мовою незрозуміле слово, як зрозуміється говорене? на вітер бо говорити мете. 10 Стільки, як от буває, родів слів на світі, і ні одно з них без голосу. 11 Коли ж не зрозумію значіння слів, буду тому, хто говорить, чужоземець, і хто говорить, чужоземець мені. 12 Так і ви, коли дбаєте про дари духовні, то гледіть, щоб збагатіли ними на збудованнє церкві. 13 Так, хто говорить (чужою) мовою, нехай молить ся, щоб міг вияснювати. 14 Коли бо молюсь (чужою) мовою, дух мій молить ся, розуміннє ж моє безʼовочне. 15 Що ж (робити)? Молити мусь духом, молити мусь же й розуміннєм; співати му духом, співати му й розуміннєм. 16 Бо коли благословити меш духом, то як той, хто займе місце невченого, скаже „амінь‟ на твоє дякуваннє, коли він не знає, що говориш. 17 Ти бо добре дякуєш, тільки ж другий не збудовується. 18 Дякую Богу моєму, що я більш усіх вас говорю мовами. 19 Тільки ж у церкві лучче мені пять слів промовити розуміннєм моїм, щоб і инших навчити, ніж десять тисяч слів (чужою) мовою. 20 Браттє, не бувайте діти розуміннєм; ні, в лихому бувайте малолітниками, у розумінню ж звершеними. 21 В законі писано: Чужими язиками й чужими устами говорити му людям сим, та й так не послухають мене, глаголе Господь. 22 Тим же язики на ознаку не тим, хто вірує, а невірним; пророцтво ж не невірним, а віруючим. 23 Коли оце зійдеть ся вся церква докупи, і всі чужими мовами заговорять, увійдуть же і невчені або невірні, то чи не скажуть, що ви дурієте? 24 Коли ж усі пророкують і ввійде хто невірний або невчений, то від усіх буде докорений і від усіх суджений. 25 І так тайни серця його виявлять ся, і так припавши лицем, поклонить ся Богові, звіщаючи, що справді з вами Бог. 26 Що ж (треба робити), браттє? Коли сходитесь, і кожен псальму має, науку має, мову має, одкриттє має, виясненнє має, — усе на збудованнє нехай буде. 27 Коли хто (чужою) мовою говорить, (говоріть) по двоє, а найбільш по троє, і чергами, а один нехай вияснює. 28 Коли ж нема вияснювателя, то нехай мовчить у церкві; собі ж нехай говорить та Богові. 29 Пророки ж нехай по двоє і по троє говорять, а инші нехай міркують. 30 Коли ж другому, що сидить, одкриється (що), перший нехай мовчить. 31 Можете бо всі один за одним пророкувати, щоб усі навчались і всі утішались. 32 І духи пророцькі пророкам корять ся. 33 Не єсть бо Бог безладу, а впокою, як по всіх церквах у святих. 34 Жінки ваші в церквах нехай мовчять; бо не дозволено їм говорити, а щоб корили ся, яко ж закон глаголе. 35 Коли ж хочуть чого навчитись, нехай дома в своїх чоловіків питають; сором бо жінкам у церкві говорити. 36 Хиба від вас слово Боже вийшло? або до вас одних досягло? 37 Коли хто думає пророком бути або духовним, нехай розуміє, що те що пишу вам, се заповіді Господні. 38 Коли ж хто не розуміє, нехай не розуміє. 39 Тим же, браттє, бажайте пророкувати, та й говорити мовами не бороніть. 40 Усе нехай поважно та до ладу робить ся.