1 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 2 Сину чоловічий! ти живеш серед неслухняного дому; вони мають очі, щоб убачати, та не бачать, мають уші, щоб чувати, та не чують; бо вони дім ворохобний. 3 Ти же, сину чоловічий, наготов собі потрібне до переносин, та й переносися серед ясного дня перед їх очима, й перенесешся перед очима в їх із твоєї осади на друге місце. Може їм одкриються очі, хоч вони дім упрямий; 4 Виноси ж твою знадобу, потрібну до мандрівки, в день перед очима в їх, сам же вийдеш перед очима в їх увечорі тим робом, як се виходять ті, що переносяться. 5 Перед очима в їх проламли собі отвір у стіні, та й виносися тою проломиною. 6 Перед очима в їх виноси знадобу на плечах; виноси ж у потемках, закривши собі вид і не позираючи на країну; я бо поставив тебе знаком домові Ізрайлевому. 7 І вчинив я так, як мені заповідано: знадобу мою, потрібну до переносин, повиносив у день, а ввечорі пробрав собі рукою діру в стіні, виніс клунок у потемках та й взяв на плечі перед їх очима. 8 Уранці ж надійшло слово Господнє до мене: 9 Сину чоловічий! чи ж не буде питати тебе дім Ізраїля, той дім неслухняний: Що се ти робиш? 10 Відкажи ж їм: Так говорить Господь Бог: Се є віщба про володаря Ерусалимського й про ввесь дім Ізраїля, що там живе. 11 Скажи: Я — знамено пророче вам. Як я вчинив, так станеться з ними, — в чужину, в неволю пійдуть вони. 12 І володарь посеред них візьме клунок на плечі та й вийде потемки. Проломлять мур, щоб його виправити; він затулить собі вид, так що не бачити ме очима землі сієї. 13 І розложу на него сіть мою, і спіймається він у волок мій, і одведу його в Вавилон, у Халдейську землю; та він її не буде бачити, й умре там*. 14 А всіх, що навкруги його, помочників його й усе військо його, порозвіваю на всі вітри, а позад їх добуду меча. 15 І взнають, що я — Господь, як розсію їх проміж народами й порозвіваю їх по всіх землях. 16 І збережу небагато з них від меча, голоднечі й мору, щоб вони розповідали про всі гидоти свої промїж народами, куди позаходять, і всі зрозуміли, що я, — Господь (справедливий). 17 І надійшло до мене слово Господнє: 18 Сину чоловічий! їж хліб твій з трівогою, й воду твою пий, дрожучи й сумуючи, 19 Та говори й до люду землі: Так каже Господь Бог про Ерусалимські осадники й про землю Ізраїля: Хліб свій їсти муть вони у смутку й воду свою пити муть у журбі, земля бо їх перестане давати вроджай свій за неправедності всіх осадників своїх. 20 І городи, нині людні, обезлюдіють, і земля зробиться пустинею, і взнаєте ви, що я — Господь. 21 І надійшло до мене слово Господнє: 22 Сину чоловічий! що се в вас, ув Ізраїль-землі за поговірка: Багато часу промине і всяке пророче видиво покажеться марним? 23 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Положу кінець сій примовці, і не буде вже тієї приговірки в Ізраїлі: проте скажи їм: Близький час і справдиться всяке видиво пророче. 24 Бо вже в дому Ізрайлевому не буде марним ніяке видіннє пророче й ні одно віщуваннє не покажеться ложним. 25 Бо се я, Господь, буду говорити й яке слово ні проречу, воно справдиться, та й не буде проволоки; таки за ваших днів, ти доме упрямий, виречу слово, й зараз спевню його, говорить Господь Бог. 26 І надійшло до мене слово Господнє: 27 Сину чоловічий! Ось, дім Ізраїля говорить: Пророче видиво, що він бачить, станеться хиба в далекому часі; він пророкує про далекі часи. 28 Оце ж скажи їм: Так говорить Господь Бог: Не буде проволочки ні єдиному слову мойму; слово, що виповім, справдиться, говорить Господь.