1 І надійшло до мене слово Господнє: 2 Сину чоловічий! пророкуй проти пророків Ізрайлевих, що пророкують, і скажи тим пророкам, що пророкують (вигади) із свого серця: Почуйте слово Господнє! 3 Так говорить Господь Бог: Горе пророкам безумним, що йдуть за власним духом, а ніякого видива (од Бога) не бачили! 4 Пророки твої, Ізраїлю — мов ті лиси в норах. 5 Ви не ввіходите в проломини й не обводите муром дому Ізрайлевого, щоб стояти твердо в бою, як настане день Господень. 6 Бачать вони нісенітницю та й проголошують неправду, мовляючи: Господь сказав; а Господь їх не посилав, та ще й уводять надією, що слово справдиться. 7 Чи не марне ж видиво бачили ви, чи не ложне віщуваннє виповідаєте, кажучи: Господь сказав? я ж не говорив. 8 Тим же то так говорить Господь Бог: За те, що ви говорите нісенітниці, й подаєте за видиво неправду, то ось я — проти вас, говорить Господь Бог. 9 І буде рука моя проти тих пророків, що ніби бачять пусте й пророкують лож; у раді народу мого вони не будуть і в спис дому Ізрайлевого не впишуть їх, та й в землю Ізраїля вони не прийдуть, а тоді зрозумієте, що я — Господь Бог. 10 За те, що вони баламутять мій люд, мовляючи: мир-безпека, а миру нема, й як той ставить стіну, вони мастять її глиною, 11 То скажи тим мастільникам; що вона впаде. Прийде ливень, камяний гряд і вихор, та й розвалить її. 12 І ось, розпадеться стіна, й хиба тоді не скажуть вам: Де ж той тинок, що ви тинкували? 13 Тим же то ось як говорить Господь Бог: Пошлю вихра в моїй досаді, і ливне ливень у гніву мойму, й вдарить камяний гряд в ярості моїй і все розбурить. 14 І розкидаю стіну, що ви її ліпили глиною, й повалю її на землю, що й основи буде видко, і впаде вона, та й ви з нею погинете, й взнаєте, що я — Господь. 15 І виллю досаду мою на стіну й на тих, що її ліпили, та й скажу до них: Нема стіни та й нема мастільників її — 16 (нема) Тих пророків Ізрайлевих, що пророкували Ерусалимові та вістили йому видива спокою, коли нема спокою, говорить Господь Бог. 17 Ти ж, сину чоловічий, звернись грізно лицем твоїм проти дочок народу твого, що роблять себе пророчицями по свойму духу, й пророкуй проти них, 18 І скажи: Так говорить Господь Бог: Горе тим, що шиють чарівницькі мішки під лікті та роблять покривала на голову кожного зросту, щоб душі ловити! Хиба ж ви, переловлюючи душі мого народу, спасете душі власні? 19 Ви безчестите мене перед народом моїм за пригорщ ячменю та за шматок хліба, погублюючи душі, що не повинні вмірати, а обіцюючи життє душам, що не годиться їм жити, — тим, що ошукуєте нарід, що любить слухати брехні. 20 Тим же то так говорить Господь Бог: Ось я противен вашим чарівницьким мішочкам, що ними ви приманюєте душі, щоб прилітали, та й повириваю їх із під рук у вас, і пущу на волю ті душі, що ви ловите. 21 І пороздираю окривала ваші, та й вибавлю нарід мій з рук ваших, і не буде він здобичею в руках ваших, і взнаєте, що я — Господь. 22 За те, що ви праведникове серце оманою засмучуєте, я ж не хотів би завдавати йому смутку, й за те, що піддержуєте безбожного руки, щоб не навернувся від ледачої дороги своєї, та не вберіг душі своєї, — 23 За те ніякої вже нісенітниці не будете видіти та й не діждете віщувати, й я вибавлю нарід мій із рук ваших, та й взнаєте, що я — Господь.