1 Так говорить Господь Бог: Брама всерединнього двора, повернена лицем на схід сонця, має бути замкнена через шість робітніх днів, а в субітний день і в день нового місяця має бути відомкнена. 2 Князь прийде через знадвірні сіни та й стане в подвоях сих воріт; і впорають священники всепаленнє його й подачню жертву його; й поклониться він Господеві з порозї воріт, та й вийде собі, а ворота зістануться незачиненими до вечора. 3 Та й нарід має покланятись перед Господом коло ввіходу в ворота в суботи й в дні нового місяця. 4 А всепаленнє, що принесе князь Господеві субітнього дня, має бути з шестерьох ягнят без скази та з барана без скази. 5 Хлібового ж приносу — ефа на барана, а на ягнята хлібового приносу, скілько рука його подасть; оливи же один гин на ефу. 6 У новомісячній день приносити ме він із товарячої череди назимка, без скази, а так само й шестеро ягнят та барана без скази. 7 Хлібового ж приносу дасть він ефу на телця й ефу на барана, а на ягнята, скілько рука його подасть, оливи же по гину на ефу. 8 А як приходити ме князь, так має ввіходити через переддвіррє у брамі й тією ж дорогою виходити. 9 А як приходити ме люд землі перед лице Господнє в свята, та хто ввійшов північньою брамою на молитву, той має виходити брамою полуденньою; не буде виходити тією ж брамою, що нею ввійшов, а має виходити протилежною. 10 І князь має бути серед них; як увіходять вони, ввіходить і він; а як вони виходять, виходить і він. 11 А в свята й в урочисті дні хлібового приношення від його має бути по ефі на назимка й по ефі на барана, на ягнята ж — скілько подасть рука його, олії ж по гину на ефу. 12 А коли князь по щирості своїй схоче принести всепаленнє чи подячню жертву Господеві, так мають відомкнути йому браму, повернену на схід сонця, і він упорає свій принос і свою подячню жертву так само, як упорав субітнього дня, і вийде; а як вийде, замкнуть ворота. 13 Що-дня принось Господеві на всепаленнє ягня-перволітка без скази; що ранку принось його; 14 І додавай до того хлібовий принос що ранку — шестину ефи та й оливи третину гина, щоб розмішати муку. Така віковічня постанова про хлібовий принос Господеві, по всі часи. 15 Нехай на всепаленнє приносять ягня та хлібовий принос і олію що ранку повсячасно. 16 Так говорить Господь Бог: Коли князь дає которому синові свойму дар (в землі), так се має йти в насліддє й синам його; ся держава їх має бути наслідньою. 17 Коли ж він дасть із насліддя свого в дарі которому підвластному свойму, то се буде належати тому тілько до року визволу, а тоді вернеться до князя. Тілько до синів його має переходити насліддє його. 18 Та князеві не можна забирати насліднього паю у людей, витискаючи їх із держави їх. Тілько з власної держави можна йому наділяти дітей своїх, щоб нікого з мого люду не виганяно з держави його. 19 І привів мене тим ходом, що збоку в брамі, до святих світлиць про священників, повернених на північ, і се — там одно місце зкраю на захід. 20 І промовив до мене: Се те місце, де священники мають варити жертву за гріх, і за переступ, та пекти хлібовий принос, не виносючи його до надвірніх сіней, на освяту люду. 21 І вивів мене до задвірніх сіней, і провів мене по чотирьох кутах сіней, і ось, в кожному куті сіней ще сінки. 22 У всіх чотирьох кутах були криті сінки, завдовжки сорок локот, а завширшки трийцять; однієї міри в усіх чотирьох кутах. 23 І навкруги всіх їх чотирьох — стіни, а при стінах пороблені куховарні навкруги. 24 І сказав мені: Се куховарні, де слуги храму варити муть жертви людські.