1 У шестому ж році, в шестому місяці, на пятий день місяця, седів я в домівці моїй, а передо мною седіли громадські мужі Юдейські, і зійшла там на мене рука Господня. 2 Дивлюсь, аж ось видиво, схоже на людину. Від його чересел у низ — огонь, і від його чересел у гору — сяєво, мов розпалена мідь блискуча. 3 І неначе простяг він руку, й вхопив мене за волоссє на голові в мене, й підняв мене дух у гору між землею й небом та й поніс у Божих видивах у Ерусалим, до ввіходу в середню браму, що обернена на північ, де стояв ідол ревновання, що розбуджує ревнованнє. 4 І ось, там слава Бога Ізраїлського, схожа на те видиво, що бачив я на полі*. 5 І сказав мені: Сину чоловічий! поверни очима на північ; я ж і кинув очима на північ, аж се — стоїть ід півночи від жертівної брами той ідол ревновання коло ввіходу. 6 І сказав він мені: Сину чоловічий! чи бачиш ти, що вони коять? Се велика гидота, що виробляє тут дім Ізрайлів, так що я постановив відступитись від моєї святині. Та обернись, а побачиш іще більшу мерзоту. 7 І привів мене до ввіходу в дворище; я подививсь, аж у мурі щілина. 8 І каже він мені: Сину чоловічий! пробери мур, і я пробрав мур, і ось двері. 9 І сказав мені: Увійди туди та споглянь на ті плюгаві мерзоти, які вони тут коять. 10 Я ввійшов і побачив всякі образи гидкого гаду та нечистих животин і всякі ідоли дому Ізрайлевого, вимальовані кругом по стінах. 11 А сімдесять мужів із старшин із дому Ізрайлевого стоять перед ними, та й Езанія Сафаненко серед них, а кожен держав кадильницю в руці, і густий дим від кадила підіймався в гору. 12 І сказав він до мене: Чи бачиш, сину чоловічий, що старші дому Ізрайлевого коять потай, кожен у своїй коморі? бо кажуть: Господь нас не бачить, Господь покинув сю країну. 13 Потім каже мені: Обернись, а побачиш іще гірші гидоти, що вони виробляють. 14 І повів мене до ввіходу в ворота дому Господнього, що ʼд півночі, аж ось, там седить жіноцтво, голосючи по Таммузї†. 15 І сказав ізнов до мене: Чи бачиш, чоловічий сину? та обернись, а побачиш іще гірші гидоти. 16 І повів мене на середнє дворище в дому Господньому, і ось, там коло ввіходу в дім Господень, між сіньми та жертівником стоїть чоловіка з двайцять і пять, плечима до дому Господнього, а лицем ід сходу сонця. 17 І каже мені: Бачиш, чоловічий сину? Ще мало Юдиному дому тої гидоти, що вони тут коять, вони ще й надто сповняють землю безбожностю, і доводять мене до гніву. Дивись, вони прикладають галузки до носів своїх. 18 За те ж і я чинити му в досаді своє. Не пощадить око моє, й не помилую; і хоч би вони громовим голосом до уш моїх покликали, я їх не вислухаю.