1 І надійшло до мене слово Господнє, таке: 2 Ти ж, сину чоловічий скажи: Так говорить Господь Бог: Конець землі Юдиній, — конець прийшов на чотирі сторони землі. 3 Оце — конець тобі; і пошлю на тебе гнів мій й судити му тебе по поступкам твоїм, і наложу на тебе (кару за) всі гидоти твої. 4 І не пощадить тебе око моє; не змилосердуюсь на тебе, а відплачу тобі після доріг твоїх і (кари за) гидоти твої на тобі будуть та й зрозумієте, що я — Господь. 5 Так говорить Господь Бог: Лихо єдине (нечуване), ось приходить лихо. 6 Кінець наближився, прийшов конець, наступає на тебе; ось вона прийшла, 7 Прийшла біда на тебе, осаднику землі! настає час, близько вже день заворушення, а не веселих погуків на горах. 8 Оце ж вилию над тобою досаду мою й довершу на тобі гнів мій; судити му тебе по поступках твоїх, і наложу на тебе кару за всі гидоти твої. 9 І не пощадить тебе око моє, я не помилую. По поступам твоїм одплачу тобі, й гидоти твої будуть на тобі, і зрозумієте, що я — Господь караючий. 10 Ось він, той день; ось прийшла, наступила біда! виросла палиця, розрослась гординя, 11 Та встає на палицю безбожності сила; і сліду з них не лишиться, і з багацтва їх, і з шуму їх і з пишноти їх. 12 Настав час, наближився день; хто купив, не веселись, а хто продав, не журись, бо гнів над усім людом його. 13 Хто бо продав, не вернеться вже до проданого, хоч би й зостались між живими; бо пророчий провид про всіх їх не зміниться, та й ніхто проступком своїм не продовжить життя свого. 14 Затрублять у трубу, й усе збірається, та ніхто не рушає до бою; бо гнів мій над усіма ними. 15 Поза домом меч, а вдома помор і голод; хто в полі, від меча поляже, а хто в місті, того пожере голоднеча й пошесть морова. 16 А хоч деякі зміж них і повтікають, та будуть на горах, мов ті голуби долиняні, та всі вони будуть стогнати, кожне про свою провину. 17 У всіх руки послабнуть, а коліна, мов вода, задрожать. 18 І повдягаються в вереттє, і ляк їх обгорне, а в усіх їх на лиці буде сором, і всі голови — обголені. 19 Срібло на улицю повикидають, а золото буде в них ні за-що; ні срібло бо, ні золото не здоліє їх уратувати в день палкого гніву Господнього. Вони не заситять ними душ своїх і не наповнять утроб своїх; та ж вони були приводом до їх беззаконностей. 20 І в пишних прикрасах своїх обертали вони їх на гордощі собі, та й робили з них образи гидких бовванів своїх; за те ж і вчиню я їх гидкими їм; 21 І подам його (золото) чужим на здобич, і безбожникам в землі на розграбленнє, і вони посквернять його. 22 Я одверну від них лице моє, а ті опоганять тайний пробуток мій, і ввійдуть у него грабіжники, і осквернять його. 23 Зроби пута, бо ся земля переповнена кровавими лиходійствами, а місто повне насильства. 24 Я приведу що-найлютійших із поганців, а вони посядуть домівки їх; і зроблю конець гордощам потужних, та й святині їх будуть опоганені. 25 І надійде на них погибель; вони шукати муть спокою, та не знайдуть. 26 Прийде нещастє за нещастєм, і (страшна) чутка за чуткою, і (марно) просити муть у пророка віщби, та й не стане науки в священника й поради в старців. 27 І сумувати ме царь, і князя обгорне перестрах, а в землян дрожати муть руки. Я вчиню з ними після їх доріг, якими ходили, і після їх судів буду їх судити; і зрозуміють, що я — Господь.