1 І було за часів Артаксеркса, — сей Артаксеркс царював над сто двайцятьма сьома країнами від Индиї до Етиопиї, — 2 Того часу, як царь Артаксеркс сів на свій царський престол, що в Сузах, престольному місті, 3 На третьому році свого царювання справив він бенкет усім князям своїм служащим при ньому, головним начальникам над Перським та Мидийським військом і намісникам у країнах своїх, 4 Показуючи велике багацтво царства свого та инший блеск величності своєї через багато днів, се б то через сто вісімдесять днів. 5 А коли минули сі дні, справив царь свому народові, що знаходився в престольному місті Сузах, від великого до малого, семиденний бенкет на садовому дворі царського дому. 6 Білі, різноцьвітні й яхонтової барви вовняні тканини, завішені на висонових та пурпурових шнурках, висіли на срібних каблучках та марморових стовпах. 7 Золоті й срібні ложа були на помості, виложеному зеленим каменем і мармором, і перловиною й чорним каменем. 8 Напитки подавано в золотому посуді і все в инчих та в инчих посудинах в ціні на трийцять тисяч талантів; а вина царського було дуже багато, після богацтва царя. Питтє йшло в порядку; ніхто не силував, бо царь дав такий наказ усім домозверхникам своїм, щоб чинили по волі кожного. 9 Та й цариця Астинь справила так само гостину для жіноцтва в царському домі царя Артаксеркса. 10 На сьомий день, як від вина розвеселилось серце в царя, сказав він Мегуманові, Бизті, Харбоні, Бигті і Авагті, Зетарові й Каркасові — сімом скопцям, що служили перед лицем царя Артаксеркса, 11 Щоб привели царицю Астинь перед лице царя в царському вінці, на те, щоб показати народам та князям красу її, бо вона була дуже гарна. 12 Але цариця не схотіла прийти по наказу царя через скопців. 13 І розсердився царь вельми, і лютість його запалала в йому. І спитав царь мудреців, що знали давні звичаї, — бо царські справи робились за радою всіх тямущих в законі й праві, — 14 А найблизшими до нього були тоді: Каршена, Шетар, Адмата, Тарсис, Мерес, Марсена, Мемухан, — сім князїв Перських та Мидійських, що могли бачити лице цареве й седіли першими в царстві: 15 Як би вчинити по закону з царицею Астинею за те, що вона не поступила по слову царя Артаксеркса, переданому через скопців? 16 І промовив Мемухан перед лицем царя й князїв: Не перед одним царем винна цариця Астинь, а перед усіма князями і перед усіма народами, що по всіх краях царя Артаксеркса; 17 Бо вчинок царицин дійде до всіх жінок, і вони почнуть маловажити своїх чоловіків і казати муть: Царь Артаксеркс звелів привести царицю Астинь перед своє лице, а вона не пійшла. 18 Тепер княгині Перські й Мидийські, що почують про вчинок царицин, казати муть теж саме усім царевим князям, і зневаги та пересердя буде немало. 19 Коли се до вподоби цареві, нехай вийде від його царська постанова і запишеться в закони Перські та Мидійські, і не зміниться, що Астинь не входити ме перед лице царя Артаксеркса, а її царське становище царь передасть другій, що ліпша за неї. 20 Як почують про цю царську постанову, яка розійдеться по всьому царстві його, яке воно ні велике, тоді всі жінки шанувати муть своїх чоловіків, від великого до малого. 21 І до вподоби було се слово в очах царя й князїв; і зробив царь по слову Мемухана, 22 І послав по всіх краях царевих письма, писані в кожний край його письмом і до кожного народу його мовою, щоб кожний чоловік був паном в своїй господі, і щоб про це було оповіщено кожному на його рідній мові.