1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона; я ж бо закаменив запекле серце його і серце в дворян його, щоб мені показати сі знамення на них. 2 І щоб тобі можна було повідати в уші синові твойму, як я насьміявсь з Египту, і які знамення сотворив я над ним, щоб ви взнали, що я Господь. 3 І прийшов Мойсей та Арон до Фараона та й промовили йому: Так каже Господь, Бог Єврейський: Докіль ще ставити меш опір, не хотячи впокоритись передо мною? Відпусти люде мої послужити мені. 4 Коли ж не схочеш одпустити люде мої, се я наведу завтра сарану на займища твої. 5 І вкриє лице землі, що й землі буде не знати, і поїсть увесь останок, що зістався вам від гряду, і жерти ме всяке дерево, що виростає вам у полі; 6 І сповняться будинки твої, й будинки всіх дворян твоїх, й усі оселі Египецькі, що ніколи не бачили сього батьки твої, ні батьки батьків твоїх з того часу, як постали на сій землі та й по сей день. І повернувся Мойсей та й вийшов від Фараона. 7 І промовили слуги Фараонові до його: Докіль буде сей чоловік западнею нам? Відпусти людей послужити Господеві, Богу свойму. Хиба не знаєш і досі, що погублено Египет? 8 І вернули Мойсея та Арона перед Фараона, і каже їм: Ідіте послужіте Господеві, Богу вашому! Хто ж усі ті, що хочуть вийти? 9 І каже Мойсей: З молодиками нашими й з дідами нашими пійдемо, з синами й дочками нашими, з отарами й чередами нашими пійдемо; бо свято Господа Бога в нас. 10 І каже він: Нехай буде так. Господь із вами! Я готов відпустити вас, но чому з малечою вашою? Та гледіть, у вас бо на умі щось лихе! 11 Ні бо! Йдіте собі, що вже дорослі, та й послужіте Господеві; сього бо самі допевняєтесь. Та й вигнали їх зперед Фараона. 12 І рече Господь Мойсейові: Просьтягни руку твою над Египецькою землею про сарану, і нехай налетить сарана на Египецьку землю, та й пожере всю траву земну, що лишив гряд. 13 І простяг Мойсей жезло своє над Египецькою землею, Господь же наводив від схід сонця вітра на землю весь той день і всю ніч, а як обутріло, східний вітер нагнав сарану. 14 І напала сарана на всю землю Египецьку, і посіла вона по всіх займищах Египецьких, тьма тьмою. Доти не було такої сарани, і потім не буде такої. 15 І вкрила лице всієї землі, так що земля почорніла, та й пожерла всю траву земную й усі плоди на деревах, що позоставались від гряду, і не зосталось нічогісінько зеленого на дереві або на траві в полях, по всій землі Египецькій. 16 І метнувся Фараон кликати Мойсея та Арона, та й каже: Провинив Господеві, Богу вашому, та й вам. 17 Простіте ж мою провину тілько сей раз, і вблагайте Господа, Бога вашого, щоб одвернув від мене сю тілько смерть. 18 І вийшов Мойсей від Фараона і вблагав Господа. 19 І дав Господь вітер потужний на захід соньця, і взяв той вітер сарану та й вкинув її в Червоне море. Не зісталось же сарани по всіх Египецьких займищах. 20 Та закаменив Господь запекле серце Фараонове, і не відпустив він синів Ізрайлевих. 21 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба, і нехай постане темрява над Египецькою землею така, щоб ходили помацки. 22 І простяг Мойсей руку свою до неба, і стояла густа темрява по всій землі Египецький три дні. 23 І не бачило одно ʼдного, і не встав ніхто з місця свого три дні, у всіх же синів Ізрайлевих був світ по їх осадах. 24 І кликне Фараон Мойсея та Арона, та й каже: Йдіте служити Господеві, тільки отарі та череди покиньте. Малеча ж ваша теж нехай йде з вами. 25 І каже Мойсей: Ні! ти сам нам даси й жертви й усепалення, щоб ми принесли Господеві, Богу нашому. 26 Та й уся наша скотина пійде з нами; не покинемо позад себе й копита; з них бо брати мемо про службу Господеві, Богу нашому; ми же і самі не відаємо, чим служити мем Господеві, аж покіль прийдемо туди. 27 І закаменив Господь серце Фараонове, і не схотів він одпустити їх. 28 І каже йому Фараон: Ійди геть собі від мене! Сховайся! Не побачиш уже лиця мого; бо того дня, як побачиш лице моє, тобі й смерть. 29 І каже Мойсей: Правду промовив єси: вже не бачити му лиця твого.