1 І рече Господь Мойсейові: Увійди до Фараона, та промов до його: Тако глаголе Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити мені. 2 Коли ж не схочеш одпустити людей моїх, і все таки вдержувати меш їх, 3 Се рука Господня вдарить на твою скотину в полях, на коні, на осли, на верблюди, на воли і на вівці повітрєм тяжким вельми. 4 І сотворю я инше того часу між скотом Ізраїльським і скотом Египецьким, і не паде з усього скоту Ізраїльського ні одно. 5 І призначив Господь речінець, глаголючи: Завтра вчинить Господь сю річ в країні. 6 І вчинив Господь сю річ назавтра в раньці, і поліг увесь Египецький скот; між скотом же в синів Ізрайлевих не пало ні одно. 7 І послав Фараон, аж ось між усім скотом у синів Ізрайлевих не пало ні одно. Та запекле було серце в Фараона, і не одпустив людей. 8 І рече Господь Мойсейові й Аронові: Понабирайте ви повні жмені сажі з печі, і нехай нею сипне проти неба Мойсей перед віччу Фараона й дворян його. 9 І постане вона по всій землі Египецькій порохом і понариває на людях і на скотині чираки, що від гною прорвуться по всій землі Египецькій. 10 І набравши сажі з печі стали перед Фараоном, і сипнув нею Мойсей проти неба; і понаривало чиряки струпи на людині й на скотині. 11 І не здоліли чарівники стати перед Мойсейом через чиряки; обкинуло бо чиряками чарівників і всіх Египтян. 12 Та закаменив Господь серце в Фараона, і не послухав їх, як і глаголав Господь Мойсейові. 13 І рече Господь Мойсейові: Устань рано в раньці, та й стань перед Фараоном і промов до його: Так каже Господь, Бог Єврейський: Відпусти люде мої послужити мені. 14 Сего бо разу нашлю всі муки мої на серце твоє, і дворян твоїх, і людей твоїх, щоб ти знав, що нема нікого як я на всій землі. 15 Нині бо простягти б тільки руку мою, щоб ударити й тебе й люде твої повітрєм, так і зник би єси з землі. 16 Та тільки про те щадив тебе, щоб на тобі показати потугу мою, і щоб імя моє проповідано по всій землі. 17 Чи ще ж нести мешся високо проти людей моїх, що не відпустиш їх? 18 Се дощувати му сієї доби завтра страшенним грядом, що такого не було в Египті з того дня, як сотворено його, та й по сей день. 19 Оце ж посилай, та позбирай увесь твій скот і все, що в тебе в полі. На всяку бо скотину й людину, що знайдеться в полі і не вернуться додому, вдарить гряд, і погинуть. 20 Хто злякався слова Господнього зміж дворян Фараонових, той звелів своїм рабам втікати з усією скотиною до домівок своїх. 21 А хто не нахилив серця свого до слова Господнього, той покинув свої раби й скотину на полях. 22 І рече Господь Мойсейові: Простягни руку твою до неба і вдарить гряд по всій землі Египецькій і на людину, і на скотину, і на всяку траву на землі. 23 І простяг Мойсей жезло своє до неба, і дав Господь громи та гряд, і пійшов огонь по землі, і дощував Господь грядом по всій землі Египецькій. 24 І вдарив гряд, і запалав огонь із грядом; гряд же був тяжко великий, що й не було такого в Египті з того часу, як постали люде в йому. 25 І побило грядом по всій землі Египецькій усе, що було в полі, й людину й скотину, й всяку траву в полі побило грядом, і всі дерева на полях потрощив гряд. 26 Тільки в Гозен землі, де були сини Ізрайлеві, не було гряду. 27 І послав Фараон по Мойсея та по Арона, та й промовив до них: Провинив тепер я. Господь праведен, я ж і люде мої ледачі. 28 Ублагайте Господа, щоб не було страшенного гуркотання та гряду; я ж відпущу вас, і більше не гаяти метесь тутеньки. 29 І каже йому Мойсей: Скоро вийду з городу, здійму руки мої до Господа, і громи втихнуть, і гряду з дощем не буде вже, щоб зрозумів єси, що земля Господня. 30 Ти ж і дворяне твої, знаю, що не вбоялись іще Господа. 31 А лен і ячмінь побиті, бо ячмінь колосився, а лен завязувався. 32 Пшениця ж і жито не побиті; бо ще не дорослі. 33 І вийшов Мойсей із городу і простяг руки свої до Господа; і перестали громи і гряд, і дощ вже не лив на землю. 34 Як же побачив Фараон, що перестав дощ і гряд і громи, став согрішати ще, та й закаменив запекле серце своє він і дворяне його. 35 І закаменіло запекле серце Фараонове, і не одпустив синів Ізрайлевих, як і глаголав Господь Мойсейові.