1 І не здолів більш перемогати себе перед усіма, що стояли навкруги, і закричав: Геть усі від мене! І не зісталось нікого при Йосифі, як признававсь браттю свойму. 2 І заплакав у голос, і почули Египтяне й уся господа Фараонова. 3 І каже Йосиф браттю свойму: Я Йосиф! Чи жив іще панотець мій? І не здоліли брати відказати йому; стрівожились бо перед ним. 4 Каже ж Йосиф браттю свойму: Приступіте до мене. І приступили. І каже: Я Йосиф, брат ваш, що продали ви в Египет. 5 Тепер же не сумуйте, і не вдавайтесь у тугу, що продали мене сюди; про те бо, щоб ми були живі, послав мене Бог перед вами. 6 Се ж бо вже друге літо голодує земля, а ще пять років осталось, що не буде ні оранки ні жнив. 7 І послав мене Бог поперед вами переховати вам останок на землі, і ратувати ваші душі великим поратунком. 8 Оце ж не ви послали мене сюди, а Бог, і зробив мене отцем Фараонові, і паном усього його дому, і зверхником усієї землі Египецької. 9 Ідіте ж хутко до панотця мого, і промовте йому. От що говорить син твій Йосиф: Бог зробив мене паном усього Египту; йди ж до мене, не гайся. 10 І осядешся в Гозен землі, і будеш поблизу в мене, ти й діти твої, і твоїх дітей діти, і вівці твої, й воли твої, і все твоє. 11 І харчувати му тебе; ще бо пять год буде голодних на землі, ато дійшов би до злиднів і ти і дім твій і все твоє. 12 Оце ж очі ваші бачили й очі Беняминові, брата мого, що се уста мої промовляють до вас. 13 Возвістіте панотцеві мойму про всю славу мою в Египті і про все, що ви бачили, та хутенько приведіте панотця мого сюди. 14 І впавши на шию Беняминові, братові свойму, плакавсь над ним; і Бенямин плакавсь на шиї в його. 15 І цілуючи все браттє своє, плакавсь над ними, а потім промовляли до його брати його. 16 І пронеслась чутка про се до господи Фараонової: Поприходили браттє Йосифове! І любо се було Фараонові й дворянам його. 17 Озветься ж Фараон до Йосифа: Скажи браттю твойму. От що вчиніте: Понавючуйте скотину свою та йдіть у Канаан землю, 18 І, взявши батька вашого й родину вашу, прибувайте до мене; дам вам що найлучче в землі Египецькій, і живити метесь плодами землі. 19 Ти ж повели їм узяти колесниці з Египецької землі про дітей ваших, і жен ваших, і взявши батька вашого прибувайте; 20 І не жалуйте домівок ваших; всі бо Египецькі блага вам будуть. 21 І вчинили так діти Ізрайлеві, і дав їм Йосиф колесниці по слову Фараоновому, і дав їм харчі на дорогу. 22 І дав усім їм на переміну одежі на дорогу, Беняминові ж дав триста секлів срібла і пять одежин на переміну. 23 А панотця свого він обіслав тим же робом і дав: десять ослів з уюками всіх благ Египецьких, і десять ослиць, вюкованих пашнею та хлібом, і наїдками панотцеві свойму на дорогу. 24 Так відпустив своє браттє, і рушили; і каже їм: Гледіть, незаїдайтесь у дорозї. 25 І вийшли з Египту, і прийшли в Канаан землю до Якова, батька свого. 26 І оповідали йому говорючи: Ще жив Йосиф, і він господарує над усією землю Египецькою. І зомліло серце Яковове, не звірявся бо їм. 27 Но переказували йому всі слова Йосифові, що промовляв до них, і як побачив колесниці, що послав Йосиф по його, тоді ожив дух Яковів, отця їх. 28 І каже Ізраїль: Буде з мене! Йосиф, син мій, іще жив! Пійду, побачу його перш ніж умірати мені.