1 Тим же вже, не стерпівши, зволили ми зостати ся самим в Атинах, 2 і послали ми Тимотея, брата нашого, й слугу Божого, й помічника нашого в благовістю Христовому, утвердити вас і втішити вас у вірі вашій, 3 щоб ні один не хитавсь у горю сьому; самі бо знаєте, що нас на се поставлено. 4 Бо коли і в вас були ми, наперед казали вам, що маємо горювати, яко ж і сталось, і знаєте. 5 Того ж то й я, більш не стерпівши, послав довідатись про віру вашу, щоб не спокусив вас спокусник, і не марний буде труд наш. 6 Тепер же, як прийшов Тимотей до нас від вас, та благовістив нам про віру вашу і любов, і що маєте спомин про нас добрий завсіди, бажаючи нас видіти, яко ж і ми вас, 7 тим то втішились ми, браттє, вами у всякому горю, і нужді нашій, вашою вірою: 8 бо ми тепер живі, коли ви стоїте в Господі. 9 Яку ж бо дяку Богу можемо оддати за вас, за всю радість, якою радуємось задля вас перед Богом нашим, 10 ніч і день ревно молячись, щоб видіти лице ваше і доповнити недостаток віри вашої? 11 Сам же Бог і Отець наш і Господь наш Ісус Христос нехай направить путь наш до вас. 12 Вас же нехай Господь намножить і збагатить любовю один до одного й до всіх, яко ж і ми до вас, 13 щоб утвердити серця ваші непорочні в святості перед Богом, Отцем нашим у прихід Господа нашого Ісуса Христа з усіма святими Його.