1 Заспівали тоді Дебора та Барак Абиноаменко такими словами: 2 Ізраїль відомщен, народ схаменувся, прославіте Господа! 3 Чуйте се, царі з князями, чуйте й памятайте: Я співаю, в струни граю в Господнюю славу! 4 Як ійшов єси з Сеїру, Господи, з Едому, стався трус по всій вселенній на землі й на небі; на землі все затремтіло, (небеса гучали), краплями взялися хмари, ринули водою. 5 Істаялись перед Богом (віковічні) гори, й Синай великий танув від лиця Господня. 6 За Самгора Анатенка, за Яїли стало пусто по шляхах (пробойних); ті що перше прохожали прямими шляхами, обходили тоті місця хиба манівцями. 7 Не стало людей по містах, в Ізраїля селах, покіль ти не встала, Деборо, Ізраїля мати! 8 Нових богів вибирали, з того й війна у воротах. А чи видів хто щит або спис у сорока тисяч Ізраїля? 9 Я всім серцем прихиляюсь до всіх тих гетьманів, що обстали за народом бідним Ізраїля, хваліте ж Господа! 10 Ви, що їздите звичайно на ослицях білих, що на келимах прилюдно судите суд право, та проходжаєтесь: по дорозї, співайте пісню! 11 Серед гомону зганяючих стада при криницях нехай лунає хвала Господу, хвала гетьманам Ізраїля, як виступив ʼд воротам народ Господень! 12 Вставай, вставай, Деборо! Вставай, пісню заспівай! Ти ж, Бараче, підіймайся, веди полонників твоїх, сину Абиноаменів! 13 Не многим із сильних підхилив він народ, Господь підхилив мені хоробрих. 14 І прийшли від Ефраїма ті що в Амалику вкоренились; за тобою Бенямине, серед люду твого; від Махира йшли начальники, й від Забулону люде поважнії вивели військо до бою. 15 І князї від Іссахара вийшли з Деборою; а Іссахар так як Барак кинувся в долину пішки. Тільки у племен Рубена була незгода. 16 Ой чи довго ж вам седіти посеред вівчарень, та прислуховатись блеянню стад? Так, у племен Рубенових була незгода. 17 Галаад живе собі тихо за Йорданню, а Данові чого боятись із кораблями? А й Ассер опочиває уз морські затони. 18 Забулон же (люд-одвага), душу смерті оддав він; так і Нафталій на гори на високі знявся. 19 Повиходили до бою царі, царі Канаанські в Танаах у вод Мегидонських, та не здобули ані трохи срібла. 20 Воювали з неба зорі, били на Сизару, (із доріг своїх на його) виступили боєм. 21 Той Кисон, бурчак (потужний), різко рвав і ніс їх. Поток Кедумим, потік Кисон. Жени, душе моя, сильних у ростіч! 22 Ой ламалися ж у коней копита від бігу, від утечі сильних. 23 Проклинайте Мероз, каже ангел Господень, прокленіть, прокленіть осадників його, що не прийшли на підмогу Господеві, на поміч Господу з сильними своїми! 24 Ти ж бувай благословенна між жінками, Яїле, Геберихо Кенеянко, між жінками в шатрах бувай благословенна! 25 Він води прохав у тебе, молока дала ти; піднесла ти в пишній чаші свіжого, густого. 26 Праворуч колка вхопила, ліворуч довбеньку, наскрізь голову проткнула (пишному) Сизарі. 27 В ноги їй упав — простягся, в ноги їй упав він, і лежав без духу ліжма, ліжма ліг убитий. 28 Мати же Сизари в вікно позирає, крізь решітку позирає, і так промовляє: гаються щось колесниці, не тупотять коні! 29 З князївень же розумніщі гарно їй толкують, а сама вона слова їх залюбки мовляє: 30 Певно ще паюють добич, одному по дівці чи й по дві; а луп Сизарин — шати златошиті, в мережках барвистих шати, зняті з плечей врага. 31 Господи! нехай так гинуть всі тобі противні, люде ж вірні най, як сонце на востоці, сяють! І втішалась супокоєм земля сорок год.