1 І рече Господь Мойсейові: 2 Промов до Арона та до синів його і скажи їм: Ось що заповідав Господь глаголючи: 3 Хто б то ні був із дому Ізрайлевого, що заколов би вола, чи ягня, чи вівцю, чи козу в таборі, або хто б заколов за табором, 4 Та не приніс його до входу громадського намета на жертву Господеві перед храминою Господньою, тому чоловікові буде полічена кров за гріх: кров пролив він, і викорениться чоловік той зміж люду свого; 5 Се длятого, щоб сини Ізрайлеві приносили жертви свої, що заколюють їх у чистому полі, щоб вони подавали їх Господеві до входу в громадський намет священникові, та заколювали їх як жертви мирні Господеві. 6 І кропити ме священник кровю на жертівник Господень коло входу в соборний намет і пускати ме з димом тук про любі пахощі Господеві. 7 І не приносити муть уже потім жерти ідолам, з котрими блудно ходять. Установою віковічною буде се їм у роди їх. 8 І промовиш їм іще: Хто б то ні був, чи з дому Ізрайлевого, чи з приходнів, що між вами, що приносити ме всепаленнє чи жертву, 9 І не подасть до входу в громадський намет на приніс Господеві, викорениться чоловік той із між людей своїх. 10 І хто б то ні був із дому Ізрайлевого, чи з приходнів, що пробувають між вами, хто їсти ме яку б то ні було кров, проти людини, що їсть кров, поверну лице моє і викореню її зміж людей. 11 Бо в крові душа тіла, і призначив я її для жертівника, щоб роблено покуту за душі ваші; кров бо се, що чинить покуту за душу. 12 Тим же то глаголав я Ізрайлевим синам: Ні одна душа зміж вас нехай не їсть крові; і приходень, що пробуває між вами, нехай не їсть крові. 13 І хто б то ні був між синами Ізрайлевими, чи між приходнями, що між вами, що вловить животину чи птицю яку, що їдять, мусить вицідити кров її, і засипати її землею. 14 Бо душа кожного тіла: кров його, се душа його; і сказав я Ізрайлевим синам: Крові з усякого тіла щоб ви не їли, бо душа кожного тіла се кров його; кожен, хто зʼїсть її, викорениться. 15 І всякий хто їсти ме або трупа, або те що зьвір розідре, чи землянин, чи приходень, мусить випрати одіж свою та викупатись у воді, і нечистий буде він до вечора; тоді ж стане чистий. Коли ж не повипирає її і не скупається, так нести ме на душі гріх свій.