1 Слово Господнє, що надійшло до Михея Морастія за Юдейських царів Йоатама, Ахаза й Езекії, а було йому обявлене про Самарию й Ерусалим: 2 Слухайте, всі народи, вважай, земле, й уся її повня! Нехай буде Господь Бог свідком проти вас, Господь із святого храму свого. 3 Ось бо, Господь вийде з пробутку свого, зійде вниз і возьме під ноги високих на землі. 4 Гори розтануться під ним і долини, як віск від огня, стопніють, мов ті води, що ллються з гори. 5 А все воно — за Яковову безбожність, за гріх дому Ізрайлевого. Від кого безбожність Яковова? хиба ж не від Самариї? Від кого висоти в Юди? хиба ж не від Ерусалиму? 6 За се зроблю з Самариї купу розвалищ у полі, місцем, щоб на йому виногради садили; каміннє її позвергаю в долину, відкрию її підвалини. 7 Всі ідоли її порозбиваю, й усі дари її любодійні спалю огнем, та й усі боввани її передам на розбиваннє; бо вона їх із плати за блудництво построїла й пійдуть вони дарами до (другої) блудниці. 8 Тим же то буду ридати-голосити; як ограблений і обнажений, — ходити; вити, як шакал, як струсі, — пищати. 9 Болючий бо побій її дійде аж до Юди, наближиться до ворот мого народу, до Ерусалиму. 10 Не пускайте ж про се поголоски хоч у Геті, не голосіте там; ув оселі Офра покрийте себе попелом. 11 Переселяйтесь (у неволю), Шафирські осадниці, стидовично понажені; не втече й осадниця Заананська; плач у Езелі не дасть вам зʼупинитись там. 12 Оплакує своє добро осадниця Мароти, бо лихоліттє наближується й до воріт Ерусалимських. 13 Запрягай в колесницю бистрих, ти, Лахиська осаднице, ти бо — початком гріхів дочки Сионової, в тобі бо появились перші проступки Ізраїля. 14 Тим же то будеш ти посилати дари в Морешет-Гет; люде ж Ахзивські будуть оманом царям Ізраїлським. 15 Я ще нашлю на тебе, осаднице Мореша, здобичника; він досягне до Оддоламу, — сієї слави Ізрайлевої. 16 Ой обстрижи ж — обголи собі голову по дітях твоїх, щиро коханих; розшири по них лисину, як орел, коли ліниться; бо переселять їх від тебе в неволю.