1 Горе тим, що задумують беззаконності, і вже на ложах своїх укладають ледаче, щоб довершати все те від ранку, від досвітку, — тому, що вони чують силу в руках своїх. 2 Забажають ниви, й забирають її, — будинку, й відіймають його; загарбують людину й дім її, чоловіка й його насліддє. 3 Тим то ось як говорить Господь: От, я задумав, наслати на сей рід лихоліттє, яке ви не здолієте скинути з ший ваших, і не зможете ходити просто; бо настане час гіркий. 4 Того часу зложать про вас приповідку, а в вас плакати муть гірким плачем і промовляти: Ми спустошені зовсім! пай мого народу відданий чужим; як вернутись йому до мене? поля наші поділені поміж чужинців! 5 Тим же то в тебе не буде нікого, хто б при заміні (поля) кидав жереб в громаді перед Господом. 6 Не пророкуйте, пророки; не пророкуйте їм, щоб не впала на вас безчесть. 7 О, ви, що себе домом Якововим називаєте! Чи то ж поменшав Дух Господень? Чи такі ж діла його? Хиба ж слова мої не добродійні такому, що в справедливості ходить? 8 Та нарід, що був давно моїм, устав, як ворог; ви з жупаном здираєте й сорочку в тих, що тихо проходять, в тих, що одвертаються від сварки. 9 Жен мого люду ви пхаєте з хати, де пробували вони з упокоєм, а в дітей їх ви на все видераєте окрасу мою. 10 Вставайте, втікайте, ся країна не є вже місцем супокою; за нечисть буде вона опустошена, та й то страшним опустошеннєм. 11 Як би який вітрогон придумав брехню та й сказав: Буду про вино та напитки вам пророкувати, то й був би він пророком по смаку тим людям. 12 Напевно зберу всього тебе, Якове, позбіраю в одно останки Ізраїля, зберу їх до купи, наче вівці в Восорі, мов би отару в кошарі; аж загуде від безліку люду. 13 Поперед пійде той, що повалив мури; вони поломлять огорожу, ввійдуть кріз ворота й вийдуть ними, та й царь їх пійде перед ними, а поперед усіх їх — Господь.