1 І сповіщено Давида: Филистії облягли Кеїль та й жакують гумна. 2 І спитав Давид Господа: Чи йти мені бити тих Филистіїв? І відказав Господь Давидові: Йди та побий Филистіїв й визволь Кеїль. 3 Давидові ж люде спротивились йому: чи ми ж тут в Юдеї не тремтимо з ляку? ато б ще нам ійти на військо Филистіїв! 4 І поспитав Давид Господа вдруге; і Господь подав йому звістку і сказав: Збирайсь і йди в Кеїль, бо подам Филистіїв тобі на поталу. 5 І пійшов Давид із людьми своїми в Кеїль, ударив на Филистіїв, позаймав усю скотину в їх, та й завдав їм тяжке побоїще, і вибавив Давид осадників Кеїльських. 6 Як же втік Абіятар Ахимеленко до Давида в Кеїль, то приніс із собою й ефода. 7 І переказано Саулові, що Давид у Кеїлі, і каже Саул: Бог видав його мені в руки, бо, ввійшовши в город з ворітьми й засовами, він себе замкнув. 8 І повелів Саул готовитись усьому людові в поход, щоб двинути проти Кеїля та й облягти Давида й його людей. 9 Довідавшися ж Давид, що Саул кує на його лихо, сказав священникові Абіятарові: принеси ефода сюди. 10 І молився Давид: Господи, Боже Ізраїлів! раб твій довідався, що Саул завзявся двинути проти Кеїля, щоб через мене зруйнувати місто. 11 Чи городяне Кеїля не віддадуть мене в руки його? чи прийде сюди Саул, як прочув раб твій? Господи, Боже Ізраїлів, сповісти про се раба твого. І відказав Господь: прийде. 12 І каже Давид: Чи видадуть городяне Кеїльські Саулові мене й моїх людей? І відказав Господь: Видадуть. 13 Тоді зібрався Давид із людьми своїми, до шістьох сот чоловіка, і покинули Кеїль, та й тулились там і сям навкруги. Як же Саулові сказано, що Давид утік із Кеїля, понехав він свій поход. 14 Давид же державсь у пустині на неприступних місцях, а опісля по горах у пустині Зиф, а Саул, знай, шукав його, та Бог не подав його на поталу йому. 15 І видів Давид, що Саул вийшов чигати на його душу; був же тоді Давид у пустині Зиф у лісі. 16 Син же Саулів Йонатан вибравсь та й прийшов до Давида в ліс і укріпив його надією на Бога, 17 І говорив йому: Не лякайся, бо рука панотця мого Саула не попаде тебе; ні! ти будеш царем над Ізраїлем, а я буду другим по тобі; се знає й панотець мій Саул. 18 І постановили вони знов умову перед Господом, і оставсь Давид у лісі, а Йонатан пійшов додому. 19 Зифяне ж прийшли до Саула в Гиву та й кажуть: Давид ховається в нас по неприступних місцях, в лісі, на верху гори Гахила, що направо від Есимону; 20 Оце ж, коли схочеш, царю, надійти туди, то приходь; се вже наше буде діло, видати його цареві. 21 І відказав їм Саул: Нехай благословить вас Господь, що ви пожалували мене. 22 Ну, так ідіте ж та впевнітесь боржій про його сховище, де є нога його, бо мені кажуть, що він дуже хитрий; 23 І вивідайте про його таємні кутки, де він ховається, і принесіте мені надійню звістку, тоді й я пійду з вами, й коли він у сій землі, так я шукати му його по всіх тисячах Юдиних. 24 І вибрались вони перед Саулом й пійшли в Зиф. Давид же був як раз тоді з людьми своїми в Маон-пустині, у степу, на право від Есимону. 25 Як вийшов Саул з людьми своїми шукати його, переказано про се Давидові, і він перейшов до тієї скелі, що в пустині Маон. І довідавсь Саул про се, та й погнавсь у Маон-пустиню за Давидом. 26 І йшов Саул по цім боці, а Давид із людьми своїми по тім боці гори. І коли Давид намагався вивинутись Саулові, Саул же з людьми своїми силкувавсь обійти Давида й його людей, щоб їх захопити в руки, 27 Саме тоді несподівано прибув післанець до Саула з такою вістю: Спішись і приходь, бо Филистії напали на землю! 28 Покинув тоді Саул наздоганяти Давида, та й двинув проти Филистіїв. Тим і названо се місце: Скеля розділення.