1 Горе місту нечистому, опоганеному, кровожадному! 2 Не слухає воно голосу, не приймає науки, на Господа не вповає, до свого Бога й не приближується. 3 Князї в його — рикаючі леви; судді його — вовки під вечір, що до ранку й однієї не лишають кістки. 4 Пророки в його — безглузді й зрадливі, а священники його поганять святиню, топчуть закон. 5 Та справедливий Господь посеред його не творить несправедливості: Він що-ранку виявлює суд свій нехибний, та беззаконник і стиду не знає. 6 Я повитрачував народи, повалив їх твердині; поробив безлюдними в них улиці, що ніхто ними не ходить; попустошені їх городи: нема в них ні осадників ні людини. 7 До того й говорив я: Тілько бійся мене, приймай науку, то й не спустошу пробуток твій, не прийде на нього те лихо, що я призначив йому; вони ж про те тільки й дбали, щоб погіршувати свої вчинки. 8 Оце ж ждіте мене, говорить Господь, до того дня, як устану, щоб пустошити; бо я постановив, позбірати народи, поскликати царства, щоб на них досаду мою зігнати, стрясти на них жар гніву мого: від огню бо ревності моєї погибне вся земля. 9 Тоді дам я знов народам уста чисті, щоб вони призивали ймя Господнє й служили йому однодушно. 10 Із земель Етіопських, що по тім боці ріки, будуть мої поклонники — діти розсіяних вірних моїх, — приносити мені дари. 11 Того часу не будеш ти соромити себе давними вчинками твоїми, якими ти проступався проти мене; тоді бо повидалюю зпроміж тебе тих, що гордяться твоєю величавостю, та й — і ти не будеш пишатись святою горою моєю; 12 А дам тобі людей покірних і вбогих, а сі будуть вповати на ймя Господнє. 13 Останок Ізраїля не чинити ме несправедливості, не мовляти ме льжи, й не знайдеться в устах у них язика зрадливого; вони будуть пастись спокійно й ніхто їх не буде лякати. 14 О, виспівуй, дочко Сионова! викликуй гучно, Ізраїлю! радуйся й веселися, дочко Ерусалимська, від щирого серця! 15 Господь перемінив свій засуд на тебе, прогнав ворога твого! Сам Господь, Царь Ізраїля, посеред тебе; не будеш дознавати лиха. 16 Тоді скажуть Ерусалимові: Не бійся, а Сионові: Нехай не опадають руки в тебе! 17 Господь, Бог твій, посеред тебе; у нього сила, рятувати тебе; він радістю радуватись буде тобою, буде милувати по своїй любові, буде зза тебе веселитись веселостю великою. 18 Тих, що банувати муть за врочистими своїми обходами, я позбіраю — вони твоїми будуть; досить ганьби, що на них ваготіла. 19 Ось, я притісню всіх тих, що тебе тіснили, буду піддержувати-рятувати всякого кульгавого, поскуплюю до купи розпорошених, пороблю їх славетними й знакомитими по всіх землях, де побивав їх сором. 20 Так, того часу поприводжу вас і позбіраю вас; пороблю бо вас людьми славними й високо поважними між усіма народами на землі, як визволю вас із неволі перед очима вашими, говорить Господь.