26
Павло захищає себе перед Агриппою
1 Агриппа промовив до Павла:
―Тобі можна висловитись на свій захист.
Павло підняв руку й почав захищатися:
2 ―Царю Агриппо! Я щасливий, що можу сьогодні захищатися перед тобою від усього, у чому мене звинувачують юдеї.
3 Тим більше, що ти знаєш усі юдейські звичаї та суперечності. Тому прошу тебе терпляче вислухати мене.
4 Усім юдеям відомо, що ще змалку моє життя проходило спочатку в моїй країні, а потім серед мого народу в Єрусалимі.
5 Знаючи мене здавна, вони могли б засвідчити, якби захотіли, що я жив як фарисей за найсуворішим вченням нашої релігії.
6 І зараз я стою перед судом за надію на обітницю Бога, дану нашим батькам,
7 до здійснення якої сподіваються дійти наші дванадцять племен, ревно служачи Богові вдень та вночі. За цю надію, о царю, юдеї звинувачують мене.
8 Чому ви вважаєте неймовірним те, що Бог воскрешає мертвих?
9 Я теж вважав, що мені треба багато робити проти імені Ісуса з Назарета.
10 Це я й робив у Єрусалимі: багатьох святих кинув у в’язницю, отримавши владу від первосвященників; а коли їх вбивали, на те був і мій голос.
11 І у всіх синагогах я часто мучив їх, змушуючи богохульствувати. У несамовитій люті я переслідував їх навіть у інших містах.
12 Одного разу з цією метою я пішов до Дамаска із владою та дорученням від первосвященників.
13 Десь опівдні, царю, будучи в дорозі, я побачив світло з неба, яскравіше від сонця. Воно осяяло мене й тих, хто був зі мною.
14 Усі ми впали на землю, і я почув голос єврейською: «Савле, Савле, чому ти переслідуєш Мене? Тяжко тобі бити ногою колючку».
15 Тоді я спитав: «Хто Ти, Господи?»
Господь відповів:
«Я – Ісус, Якого ти переслідуєш!
16 Але підведися та встань на ноги: Я з’явився тобі, щоб призначити тебе служителем та свідком того, що ти бачив, і того, що Я відкрию тобі.
17 Я визволю тебе від народу та від язичників, до яких Я тебе посилаю,
18 щоб відкрити їм очі та навернути їх від темряви до світла, від влади сатани до Бога, щоб отримали прощення гріхів та спадщину зі святими через віру в Мене».
19 Тому, царю Агриппо, я не став противитися небесному видінню,
20 а проповідував спершу тим, хто в Дамаску, потім в Єрусалимі, по всій Юдеї і язичникам, щоб вони покаялись і навернулися до Бога, роблячи діла, гідні покаяння.
21 Через це юдеї схопили мене в Храмі й намагалися вбити.
22 Але, отримавши допомогу від Бога, я стою тут донині та свідчу малому й великому. Я говорю лише те, що, за словами Пророків та Мойсея, мало статися:
23 Христос має страждати, першим воскреснути з мертвих і звістити світло Своєму народові та язичникам.
24 Коли він так захищався, Фест голосно промовив:
―Павле, ти божевільний! Твоя велика вченість доводить тебе до безумства!
25 Павло відповів:
―Поважний Фесте, я не божевільний, а кажу правдиві та розумні слова.
26 Адже цар знає про все це, і тому я можу сміливо говорити. Я переконаний, що нічого не приховане від нього, бо діялось не в закутку.
27 Царю Агриппо, чи віриш ти пророкам? Знаю, що віриш!
28 Тоді Агриппа сказав Павлові:
―Ще трохи, і ти переконаєш і мене стати християнином.
29 Павло відповів:
―Чи трохи, чи багато, але я молюся Богові, щоб не тільки ти, але й всі, що слухають мене сьогодні, стали такими, як я, за винятком оцих кайданів.
30 Цар, намісник, Вереніка й всі, хто сидів із ними, підвелися.
31 Виходячи, вони говорили між собою: «Ця людина не зробила нічого, вартого смерті чи кайданів».
32 Агриппа сказав Фестові:
―Цього чоловіка можна було б звільнити, якби він не вимагав суду Кесаря.