Псалом 56
1 Керівнику хору. На мотив «Не згуби». Міхтам Давидів, коли він втік від Саула в печеру.
2 Помилуй мене, Боже, помилуй мене!
Бо в Тобі лише знаходить притулок душа моя
і в тіні Твоїх крил сховається,
поки лихо мине.
3 Я кличу до Бога Всевишнього,
до Бога, Який віддячує за мене ворогам моїм.
4 Він пошле з небес і врятує мене,
посоромить того, хто прагне мене схопити;
Села
пошле Бог милість Свою й істину.
5 Душа моя – посеред левів;
лежу я серед тих, що дихають полум’ям,
серед синів людських, чиї зуби – списи й стріли,
а язики їхні – гострий меч.
6 Піднімися понад небесами, Боже;
над усією землею – слава Твоя.
7 Вони розкинули тенета стопам моїм;
понурилася душа моя.
Викопали переді мною яму –
самі упали в неї!
Села
8 Серце моє непохитне, Боже, непохитне серце моє!
Співати буду й грати!
9 Прокинься, славо моя!
Прокинься, ліро й арфо!
Розбуджу-но я зорю досвітню!
10 Прославлю Тебе серед народів, Владико,
співатиму Тобі поміж племенами.
11 Бо велика аж до небес милість Твоя
і аж до хмар – істина Твоя.
12 Піднімися понад небесами, Боже;
над усією землею – слава Твоя.