Псалом 9 (9–10)
1 Керівнику хору. На мотив «Смерть сина». Псалом Давидів.
2 Славитиму Тебе, Господи, від щирого серця,
сповіщатиму всі чудеса Твої.
3 Радітиму й веселитимусь Тобою,
співатиму імені Твоєму, Всевишній!
4 Коли вороги мої відсахнулися назад,
то спіткнулися й загинули перед обличчям Твоїм.
5 Бо Ти підтримав мене на суді у позові моєму проти них;
Ти сів на престолі, судив по правді.
6 Ти звинуватив народи, згубив нечестивих,
імена їхні стер навіки із пам’яті.
7 Руйнування ворога завершене навіки;
його міста Ти викорінив, Господи,
навіть пам’ять про них згинула.
8 А Господь перебуватиме вічно,
Він встановив для праведного суду престол Свій.
9 Він судитиме всесвіт за правдою,
вершитиме суд народам справедливо.
10 І буде Господь сховищем пригніченому,
притулком у часи скорботи.
11 Надію покладатимуть на Тебе всі, хто знає ім’я Твоє,
адже Ти не покинеш тих, хто прагне Тебе, Господи.
12 Співайте Господеві, Що мешкає на Сіоні,
звіщайте народам Його звершення.
13 Бо Він вимагає розплати за кров невинних, пам’ятає про них,
не забуває волання пригнічених.
14 Змилуйся наді мною, Господи, поглянь, як гнітять мене мої ненависники,
підніми мене, віддали від воріт смерті,
15 щоби звіщав я хвалу Тобі
у воротах Доньки Сіону,
радіючи порятунку Твоєму.
16 Народи попадали в яму, яку самі ж і викопали,
упіймалися їхні ноги в сіть, яку вони ж таємно розставили.
17 Виявив Себе Господь, вчинивши суд:
нечестивий потрапив у пастку вчинків своїх рук!
Гіґайон.
Села
18 Зійдуть нечестиві до царства мертвих –
усі народи, що Бога забувають.
19 Але вбогий не назавжди буде забутий,
і надія пригнічених не зникне навіки.
20 Повстань, Господи! Нехай не перемагає людина!
Нехай стануть народи на суд перед обличчям Твоїм!
21 Наведи жах на них, Господи,
нехай пізнають народи, що вони – лише смертні люди.
Села
22 Чому, Господи, Ти стоїш осторонь,
ховаєш Себе від нас у часи скорботні?
23 Нечестивий пихато переслідує пригніченого –
нехай сам потрапить у задумані ним каверзи!
24 Бо хизується нечестивий пристрастями душі своєї
і жадібний ганьбить, зневажає Господа.
25 Зухвало нехтує нечестивець тим, щоб Господа шукати,
немає місця для Бога в жодному його підступному задумі.
26 Його справи йдуть успішно повсякчас,
занадто високі для нього закони справедливості Твоєї,
глузує він з усіх супротивників своїх.
27 Говорить він у серці своєму: «Не похитнуся,
ніколи лихо мене не спіткає!»
28 Його вуста наповнені прокляттям, підступом і пригніченням,
під язиком у нього лихо й сваволя.
29 Залягає він у засідку біля огороджених поселень,
у глухих місцевостях вбиває невинного,
очі його стежать за вбогим.
30 Чатує у схованці, немов лев у лігві;
чигає, щоб схопити пригніченого;
хапає бідаря, тягнучи його у свої сіті.
31 Понівечений, він згинається й падає,
і могутність нечестивця вражає знедолених і нещасних.
32 Говорить безбожний у своєму серці: «Бог забув, Він сховав обличчя Своє,
повік не побачить цього».
33 Повстань, Господи! Здійми руку Твою, Боже!
Не забувай пригнічених!
34 Чому нехтує Богом нечестивий,
говорить у своєму серці,
що не відплатиш Ти за зло?
35 Але ж Ти бачиш! На утиск і гніт Ти уважно дивишся,
щоб рукою Своєю покарати винного.
Убогий Тобі ввіряється,
Ти помічник сироті.
36 Зламай же плече нечестивому й злому,
відплати за його беззаконня так,
щоб не знайшлося нічого після нього.
37 Господь – Цар на віки вічні,
згинуть народи чужі із землі Його.
38 Бажання бідних Ти чуєш, Господи,
підтримуєш їхні серця, схиляєш вухо Своє до їхнього зойку,
39 щоб здійснити правосуддя для сироти й пригніченого,
щоб смертна людина не наводила більше жаху на землі.