1 І надійшло слово Господнє до мене, таке: 2 Сину чоловічий! промов до земляків твоїх і скажи їм: Коли я пошлю меча на яку землю, а осадники тієї землі візьмуть із громади чоловіка та й приставлять за вартового в себе, 3 І він побачить меча, що йде на землю та й затрубить у трубу й остереже люд, — 4 І коли хто почує голос труби, та не буде стерегти себе, й меч наступить та й захопить його, тоді кров його впаде на голову його. 5 Він чув гук трубний, та й не остерігся, — кров його буде на йому; хто ж остерігся, той урятував життє своє. 6 Коли ж вартовик та побачить меча та й не затрубить у трубу, й люд не буде остережений, і наступить меч і відбере кому життє, то він умре за свою провину, та кров його я з руки сторожа буду вимагати. 7 І тебе, сину чоловічий, приставив я вартовиком до Ізрайлевого дому, щоб ти, як почуєш із уст моїх слово, від мене остеріг-врозумив їх. 8 Коли я скажу беззаконному: Беззаконнику, ти вмреш, — а ти не скажеш нічого, щоб остерегти ледачого перед його дорогою, то беззаконник умре за свою провину, та кров його я вимагати му від тебе. 9 Коли ж би ти остерігав беззаконника перед його дорогою, щоб він звернув із неї, він же не навернувся з своєї дороги, то він за свій гріх погибне, а ти врятував душу свою. 10 І скажи, сину чоловічий, до Ізрайлевого дому: Ви говорите: проступки наші й гріхи наші вагонять на нас, і ми танемо від них, — як же нам жити? 11 То ж скажи їм: Так певно, як я живу, говорить Господь Бог, не бажаю я смерті грішникової, а того, щоб він звернув із свого шляху та й зостався живим. Зверніте, зверніте з вашого ледачого шляху; про що вам умірати, доме Ізраїля? 12 Ти ж, сину чоловічий, промов до земляків твоїх: Праведного праведність не врятує його тоді, як провинить, і беззаконник не згине за беззаконство своє, як він від свого беззаконства навернеться, так само як праведник, коли согрішить, не зможе вдержатись живим за свою праведність. 13 Коли я скажу праведнику, що він зостанеться живим, а він понадіється на свою праведність та й допуститься неправедності, то йому не згадаються всі праведні вчинки його, й мусить він умерти за беззаконність свою, що її вчинив. 14 А коли скажу беззаконному: ти мусиш умерти! він же навернеться від гріхів своїх та й почне чинити суд і справедливість, 15 Коли той беззаконник верне заліг, поповнить те, що заграбив, ходити ме в законах, що ведуть до життя, й нічого ледачого не вчинить, — то й зостанеться живим, не вмре. 16 Ні одного з гріхів, які вчинив, не полічиться йому; він почав творити суд і справедливість, і зостанеться живим. 17 А твої земляки говорять: Не по правді чинить Господь, тим часом, як їх самих дороги несправедливі! 18 Коли праведник від своєї праведності відступить і чинити ме ледарство, так за те мусить умерти. 19 І коли ледачий навернеться від свого беззаконства та почне чинити суд і справедливість, то за те зостанеться живим. 20 А ви мовляєте: Несправедлива путь Господня! Я ж суджу вас, доме Ізрайлів, кожного після поступків його. 21 У двайцятому році нашого полону, в десятому місяці, на пятий день місяця, прийшов до мене один утікач із Ерусалиму й звістив: Збурено місто. 22 Та ще вечером перед приходом сього втікача, найшла була на мене рука (сила) Господня, і він одверз уста мені, перш ніж той уранці прибув до мене. І одчинились уста мої, і я вже не мовчав довше. 23 І надійшло слово Господнє до мене: 24 Сину чоловічий! отті останки, що жиють по спустошених місцях землі Ізраїлської, мовляють ось яке: Авраам був один собі чоловік, та й осяг сю землю в державу, а нас багато, то ж нам і належиться земля ся в державу. 25 Отже скажи їм: Так говорить Господь Бог: Ви їсте з кровю та й пориваєте очі на ваші ідоли, й проливаєте кров, — та хочете ще посісти землю в державу? 26 Ви опираєтесь на свого меча? Ви ж чините гидоти, поганите жінок один в одного, та й хочете осягти в державу землю? 27 Ось як маєш їм сказати: Так говорить Господь Бог: Так певно, як я живу, — ті, що жиють по розвалених містах, поляжуть від меча; тих, що в чистому полі, оддам на пожир зьвіррю; а ті, що в утверджених місцях та в печерах, помруть від морової зарази. 28 І зроблю їх землю пустою пустинею, й перерветься горда могучість її, і пустинею лежати муть гори Ізрайлеві, й ніхто не буде через них переходити. 29 І зрозуміють вони, що я Господь, як зроблю сю землю пустою пустинею за всі гидоти їх, що вони коїли. 30 Сину чоловічий: земляки твої розмовляють про тебе попід мурами в дверах на порогах у себе, й балакають насьмішливо проміж себе один до одного, брат до брата: Ось ходім, послухаймо, яке слово вийшло від Господа! 31 І приходять вони до тебе гурмом, і сідають перед тобою, яко мій люд, і слухають слово твоє, та не виповняють його, бо в устах своїх роблять собі з його жарти, й серце їх уганяє за наживою. 32 І ось, ти в них мов співак забавний, що має гарний голос і на струнах до ладу перебирає; вони слухають слово твоє, та не сповняють його. 33 Як же воно справдиться, — ба вже й справджується, — тоді зрозуміють, що між ними був пророк.