1 І сталось того часу, Юда відлучивсь від браття свого, та й присусідивсь до одного Адуламця, на прізвище Гіра. 2 І побачив там дочку одного Канаанця, його імя Шуа, і взяв і ввійшов до неї. 3 І завагонівши вродила вона сина, і дала йому імя Гер. 4 І завагонівши знов, уродила сина, і дала йому імя Онан. 5 І завагонівши знов уродила ще сина, і дала йому імя Села. І був Юда у Кезїбі, як вона роджала. 6 І взяв Юда жінку Герові, первенцеві свойму, на імя Тамара. 7 Був же Гер первенець Юдин, ледачий ув очу в Господа, і вбив його Господь. 8 Каже ж Юда Онанові: Увійди до братовоі жінки, та оженись із нею, яко дівер, і возстав сімя братові твойму. 9 Знав же Онан, що не йому буде насіннє, і як увіходив до братової жінки, проливав сімє на землю, щоб не дати насіння братові свойму. 10 Ледарство ж погань було в очу в Бога, що він коїв; тим убив і сього. 11 Каже Юда Тамарі, невістці своїй: Седи вдовою в отецькій господі, докіль великий буде Села, син мій. Каже бо сам собі: Колиб і сей не вмер, як брати його. І пійшла Тамара й седіла в отецькій госпо́ді. 12 Як уплило ж доволі часу, померла Шуанова дочка, жінка Юдина. Віджурившись після того Юда, пійшов до овечих стригачів своїх, сам і приятель його Гіра Адуламець, у Тімну. 13 І сповістили невістку його Тамару говорючи: Он свекір твій ійде в Тімну стригти вівці свої. 14 Вона ж, поскидавши вдовицьку одежу з себе, окрилась наміткою, та заквіччалась, і сіла в Енаїмській царині, що при дорозї в Тімну, знавши, що вже дорослий Села, та її не дано йому за жінку. 15 І побачивши Юда, подумав, що се блудниця; окрила бо лице собі, і не впізнав її. 16 Завернув же до неї з манівця, та й каже їй: Попусти мені ввійти до тебе. Не впізнав бо, що се невістка йому. Вона ж каже: Що мені даси, як увійдеш до мене? 17 Він же каже: Пошлю тобі кізлика з отари. Вона ж каже: А чи даси мені залог докіль пришлеш? 18 Він же каже: Який залог тобі дати? Вона каже: Перстень з печаткою твоєю, твій пояс, та палицю, що в руці в тебе. І дав їй, та й увійшов до неї, і завагоніла від його. 19 І встала та й пійшла, і скинула намітку з себе, і вдяглась ув одіж удовицьку. 20 Послав же Юда кізлика через руки приятеля свого Адуламця, узяти залог від молодиці, та не знайшов її. 21 Поспитав же в міських людей, та й каже: Де блудниця, що седіла під Енамом при дорозї? І мовляли вони: Не було тутеньки ніякої блудниці. 22 І вернувся до Юди та й каже: Не знайшов, і люде міські кажуть: Не було тутеньки ніякої блудниці. 23 Каже ж Юда: Нехай візьме собі, аби не сьміялись із нас; бо я послав кізлика, ти ж не знайшов. 24 І сталось через три місяці, повідано Юді: Зблудила Тамара, невістка твоя, і вже завагоніла від блуду. Каже ж Юда: Виведіт її, нехай спалять. 25 Вона ж, як її ведено, послала до свекра свого говорючи: Від того чоловіка, чиє оце, я завагоніла. І каже: Познавай, чий се перстень з печаткою, пояс і палиця. 26 Упізнав же Юда, та й каже: Оправдалась Тамара лучче мене; бо не оддав я її за Селу, сина мого. І не взнав її вже більше. 27 Сталося ж, як роджала, що були близнята в утробі її. 28 Сталося ж, як роджала, висунуло ручку, і взявши баба-сповитуха, перевязала ручку йому червоною ниткою, говорючи: Се вийшло перве. 29 І сталось, як потягло назад ручку, дивись, вийшов брат його. Вона ж каже: Як се ти прорвавсь? І дала йому імя Перез. 30 А потім вийшов брат його, і в його на ручці була червона нитка. І дала імя йому Серах.